Сестра пробувала достукатись до їхніх голів. Я вже плюнула. Я їм ще вчора сказала що я нормальна. Хай доведуть протилежне. Гарно їх рубав брат Сергій. Мені здалось що тоді психіатром був він, а не вони )) А якщо ще коротше. То моя сестра написала розписку. Я написала розписку. Мені повернули всі мої речі (правда в три заходи) Поки ми ходили виписати лікарняний, то санітарка, яка мене проводила туди, якби вибачаючись запитувала, чи не маю я претензій до медперсоналу? Що так сталось, і не їхня в тому всьому вина. Потім коли я писала розписку, то в сестринську зайшла завідуюча і якось не впевнено почала бурмотіти щось. Я не вслухувалась. Але зрозуміла що то було вибачення. Потім вона спитала як я почуваюсь. Я сказала що їхніми молитвами добре. Вона трохи образилась бо вирішила що я знущаюсь, а вона ж по доброму. Я сказала що також без сарказму. Потім до дверей нас проводив мій лікар Іван Васильович. Я там розумію що на другий день здорових людей з свого відділення вони ніколи не випускали. Тому і вибачення їхні були якісь корявенькі. Мені їх аж шкода стало. Він також пробував виправдатись і пояснити їхню поведінку. Шість психіатрів на чолі з начмедом визнали що я психічно здорова, без відхилень і повносправна. Правда в тому дурдомі (тут я в переносному значенні ))) якось тупанулось попросити в них якоїсь справочки для підтвердження ))) З дурки я винесла одне – з лікарями там жартували не можна ) Але в мене є лікарняний лист, про те що я дому провела в психіатричній лікарні. Правда не вказано в якому відділенні. Я б не хотіла його нести на роботу. Тому думаю сьогодні сходити до невролога і попросити лікарняний через безсоння від 16 числа. І ще хоча б недільку не виходити на роботу. Думаю я того заслужила (( А ще планую шукати іншу роботу. Правда ще не знаю яку і де. Я не знаю що робити з цією жіночкою, бо психологом мені її важко назвати. Я не люблю конфліктів. Але вона ледь не скалічила моє життя. Мене то вона добряче підкосила. А ще вона казала що кожного року відправляє туди не одну людину. А та пані психіатр, що приймала мене, то вже в день виписки казала, що якщо я знаю людей, які потребують психіатричної допомоги, то щоб відправляла до них. Їм потрібні тут хворі! А ще в день поступлення в 4 відділення я чула як при мені лікарі говорили, що від реформ першими постраждають лікарі. А психіатрію надіються що зачепить останньою. І тут я вже й не знаю що подумати… А ще. Добре що я більш-менш сильну психіку маю. І родичі і друзі в мене скажені і темпераментні )) приїхали, витягли. А уявіть, якщо туди потрапив хтось без родини, друзів, зав’язків. Скількох людей там так могли скалічити і залікувати? Розум каже що маю притягти цю дамочку до відповідальності за наклеп. І що вона не відповідає займаній посаді і званню психолог. А по людськи шкода. На скільки ж вона має бути сама... з проблемами, щоб таке вчудити. А як християнка, то не хочу їй суду людського. Самий справедливий суд – Божий. І тому я в якомусь роздраї… Хочу виспатись і все забути як страшний сон.
Знаєте, до лікарні я спала хоча б біля 4 годин на добу. ось вже дві ночі після мого "звільнення" я сплю близкьо 2 годин, а потім тупо дивлюсь в стелю, кручусь, вмовляю себе розслабитись і заснути. хожу як зомбі. дві останні ночі просинаюсь саме від того, що я змерзла. ноги і руки як лід. я навіть встати не можу за іншою ковдрою, бо мене трясе і тіло аж болить. я постійно хочу спати. але не можу. я постійно відчуваю голод. мені завтра на роботу. о 6 треба вийти з дому. а я без сил. вижата. не хочу нікого бачити. навіть друзів і родичі. в мене є лікарняний лист. але виписаний в психіатричній лікарні. я не уявляю як його комусь показати... я хочу тиші і спати. закутатись в одіяло і щоб мене ніхто не чіпав. ловлю себе на думці, що другий день десь в моїй підсвідомості залишилась картінка - темнуватий коридор відділення... іноді спливають образи тих хворих, з якими я провела лише добу. якби 6 психіатрів на їхньому консіліумі не визнали при свідках що я адекватна, психічних відхилень не маю і є повносправною, то я б подумала що божеволію. я лише добу там пробула. ну не можу ж я так глибоко це переживати. чи таки це наслідки стресу і нерви в мене не залізні?
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2015-07-01 10:14 am (UTC)Потім коли я писала розписку, то в сестринську зайшла завідуюча і якось не впевнено почала бурмотіти щось. Я не вслухувалась. Але зрозуміла що то було вибачення. Потім вона спитала як я почуваюсь. Я сказала що їхніми молитвами добре. Вона трохи образилась бо вирішила що я знущаюсь, а вона ж по доброму. Я сказала що також без сарказму.
Потім до дверей нас проводив мій лікар Іван Васильович. Я там розумію що на другий день здорових людей з свого відділення вони ніколи не випускали. Тому і вибачення їхні були якісь корявенькі. Мені їх аж шкода стало. Він також пробував виправдатись і пояснити їхню поведінку.
Шість психіатрів на чолі з начмедом визнали що я психічно здорова, без відхилень і повносправна. Правда в тому дурдомі (тут я в переносному значенні ))) якось тупанулось попросити в них якоїсь справочки для підтвердження ))) З дурки я винесла одне – з лікарями там жартували не можна ) Але в мене є лікарняний лист, про те що я дому провела в психіатричній лікарні. Правда не вказано в якому відділенні.
Я б не хотіла його нести на роботу. Тому думаю сьогодні сходити до невролога і попросити лікарняний через безсоння від 16 числа. І ще хоча б недільку не виходити на роботу. Думаю я того заслужила (( А ще планую шукати іншу роботу. Правда ще не знаю яку і де. Я не знаю що робити з цією жіночкою, бо психологом мені її важко назвати. Я не люблю конфліктів. Але вона ледь не скалічила моє життя. Мене то вона добряче підкосила. А ще вона казала що кожного року відправляє туди не одну людину. А та пані психіатр, що приймала мене, то вже в день виписки казала, що якщо я знаю людей, які потребують психіатричної допомоги, то щоб відправляла до них. Їм потрібні тут хворі! А ще в день поступлення в 4 відділення я чула як при мені лікарі говорили, що від реформ першими постраждають лікарі. А психіатрію надіються що зачепить останньою. І тут я вже й не знаю що подумати…
А ще. Добре що я більш-менш сильну психіку маю. І родичі і друзі в мене скажені і темпераментні )) приїхали, витягли. А уявіть, якщо туди потрапив хтось без родини, друзів, зав’язків. Скількох людей там так могли скалічити і залікувати?
Розум каже що маю притягти цю дамочку до відповідальності за наклеп. І що вона не відповідає займаній посаді і званню психолог. А по людськи шкода. На скільки ж вона має бути сама... з проблемами, щоб таке вчудити. А як християнка, то не хочу їй суду людського. Самий справедливий суд – Божий. І тому я в якомусь роздраї…
Хочу виспатись і все забути як страшний сон.
Знаєте, до лікарні я спала хоча б біля 4 годин на добу. ось вже дві ночі після мого "звільнення" я сплю близкьо 2 годин, а потім тупо дивлюсь в стелю, кручусь, вмовляю себе розслабитись і заснути. хожу як зомбі. дві останні ночі просинаюсь саме від того, що я змерзла. ноги і руки як лід. я навіть встати не можу за іншою ковдрою, бо мене трясе і тіло аж болить. я постійно хочу спати. але не можу. я постійно відчуваю голод. мені завтра на роботу. о 6 треба вийти з дому. а я без сил. вижата. не хочу нікого бачити. навіть друзів і родичі. в мене є лікарняний лист. але виписаний в психіатричній лікарні. я не уявляю як його комусь показати... я хочу тиші і спати. закутатись в одіяло і щоб мене ніхто не чіпав. ловлю себе на думці, що другий день десь в моїй підсвідомості залишилась картінка - темнуватий коридор відділення... іноді спливають образи тих хворих, з якими я провела лише добу. якби 6 психіатрів на їхньому консіліумі не визнали при свідках що я адекватна, психічних відхилень не маю і є повносправною, то я б подумала що божеволію. я лише добу там пробула. ну не можу ж я так глибоко це переживати. чи таки це наслідки стресу і нерви в мене не залізні?