Не помню уж в который раз меня решил лягнуть Пегас

Покинувши усю несправжність
І днів безсонних марноту,
Я поринаю у реальність,
Коли у ліжку міцно сплю...

                       * * *
Колись я був личинкою,
А ще раніш - яйцем.
А зараз став я повністю
Розвиненим хрущем.
І ось, лечу над вишнями
(тут наші всі гудуть)
І бачу: попід хатою
Вечеряти несуть.
Принесли, порозставили,
Чекають матері,
Коли з тієї панщини
Прийдуть плугатарі.
Зійшла вечірня зіронька,
І почався банкет...
Дивлюсь на все і думаю:
Чому ж я не поет?!