![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dekarmiOriginally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
mysliwiec at Але найкумедніші історії бувають пов’язані з розвідкою, свинями і кацапами.
Капелан «Правого сектору» отець Петро Бурак
Але найкумедніші історії пов’язані з розвідкою. Там люди безшабашні і креативні.
Захопила наша розвідка село. Воно було кісткою в горлі на зв’язку між Пісками і аеропортом, тому вирішили його віджати в «доблесного воїна» Мотороли, який 48 разів брав аеропорт. І його віджали.
Як і належить замінували розтяжками «зеленку», щоб сепаратисти не могли проходити, і о диво, вона вночі почала бабахати.
Зранку пішли подивитися що сталося, але сепаратистів не знайшли, підірвалась сім’я кабанів. Ну і що з ними робити? Передова позиція, тушонка всім обридла, перловка з яловичиною також, а тут свіжина та ще й дичина. Хтось зголосився всю цю свіжину приготувати. І позаяк була сонячна погода, той хтось, назвемо його Микола, роздягнувся до пояса, підперезався простирадлом щоб не заляпатися і все це діло якось там свіжував. Поруч була велика вирва від граду і він туди скидав тельбухи.
В цей час, повертається з завдання розвідка та приводить доблесного російського десантника, який необережно потрапив в полон.
Він шокований. Мало того що попав в полон, то ще й в лапи ПС. І він йде, бідака, і думає що ж з ним тепер зроблять.
А тут виходить Микола, весь в кровищі, вирва від граду повна тельбухів та кишок і командир групи розвідки каже,
- «Ну що Миколо, ти з тими вже порішав?».
А Микола, руки по пахви в крові, торс заляпаний кров’ю і каже,
- «Як же я втомився».
-«Та що ти там втомився, - каже командир, - ще одного приймай…»
Жарт виявився вдалий. Доблесний десантник обгадився, як немовля.
Отак з гумором і воюємо.
Щира правда, до речі, не анекдот.
Звідси:
mysliwiec at Але найкумедніші історії бувають пов’язані з розвідкою, свинями і кацапами.Капелан «Правого сектору» отець Петро Бурак
Але найкумедніші історії пов’язані з розвідкою. Там люди безшабашні і креативні.
Захопила наша розвідка село. Воно було кісткою в горлі на зв’язку між Пісками і аеропортом, тому вирішили його віджати в «доблесного воїна» Мотороли, який 48 разів брав аеропорт. І його віджали.
Як і належить замінували розтяжками «зеленку», щоб сепаратисти не могли проходити, і о диво, вона вночі почала бабахати.
Зранку пішли подивитися що сталося, але сепаратистів не знайшли, підірвалась сім’я кабанів. Ну і що з ними робити? Передова позиція, тушонка всім обридла, перловка з яловичиною також, а тут свіжина та ще й дичина. Хтось зголосився всю цю свіжину приготувати. І позаяк була сонячна погода, той хтось, назвемо його Микола, роздягнувся до пояса, підперезався простирадлом щоб не заляпатися і все це діло якось там свіжував. Поруч була велика вирва від граду і він туди скидав тельбухи.
В цей час, повертається з завдання розвідка та приводить доблесного російського десантника, який необережно потрапив в полон.
Він шокований. Мало того що попав в полон, то ще й в лапи ПС. І він йде, бідака, і думає що ж з ним тепер зроблять.
А тут виходить Микола, весь в кровищі, вирва від граду повна тельбухів та кишок і командир групи розвідки каже,
- «Ну що Миколо, ти з тими вже порішав?».
А Микола, руки по пахви в крові, торс заляпаний кров’ю і каже,
- «Як же я втомився».
-«Та що ти там втомився, - каже командир, - ще одного приймай…»
Жарт виявився вдалий. Доблесний десантник обгадився, як немовля.
Отак з гумором і воюємо.
Щира правда, до речі, не анекдот.
Звідси:
