у тому-то і справа, що ми намагаємося судити "свого" з позиції наших внутрішніх корпоративних правил. Вони в нас є такими. Або їх приймай, або йди геть. І люди, які до нашої, вибачте, корпорації не належать, намагаються визволити нашого "підсудного" з-під кари наших правил. На якій підставі?
Не уявляю, що бомж зайде в офіс якоїсь великої транснаціональної корпорації і почне відстоювати право жінок ходити в спеку без капропових панчох. Мовляв, за його переконаннями це насильство та порушення прав людини. Але най спробує така жінка пожити серед бомжів - їй швидко розкажуть, який має бути дрес-код "дитини вулиці".
Як можна з одного боку постійно нам тицяти в очі, що ми не живемо так, як проповідуємо - і тут же захищати окремих осіб, що живуть всупереч проповіді, від виправлення. Абсурд та колапс мозку.